Коли на друзки серце розіб'ється,
Хай топчуть, хай плюють, авжеж.
Хай заздрість їхня люта й хижа б'ється,
Хай гавкають і дзьобають без меж.
Страшніших за людей істот немає,
З великими лапищами й язиком.
У них лиш той за рідного вважає,
Хто дужчий і чи з товстим гаманцем.
Прийде Весна, і, може, все забудуть,
Хай гавкають, чи шкіряться чи вб'ють.
Знайдуться люди, сильніші за чудовиськ,
Згорнуть шматки і серденько зберуть.
АС<br>CristianVonDyuk
