Кожен спокушений був жіночою красою,
безжально володіють нами фарби,
і мудрість залишається дест там стороною,
і чужинцям готовий дарувати ти ласки.
Ось мить любові, переситившися вволю,
не терпить миру до місця одного
і по ночах тікає в чужоложжя,
буяючи сказом, визволяючи пристрасті.
І згадати те, що світ наш невеликий,
то не спаде на думку свідомості,
що, віддаючи перевагу до когось одного,
іншого обдаровуєш неприязню.
Не дай же Боже мені бути спасенним,
не бувши перед смертю нею упоєним.
УП
