***

Під трояндовими
вітрилами
розпочиналося мило так
все,
що дощами зайшлося,
як тільки но впала
осінь
зі сливових нагих гілочОк
у замріяний грою
садочок.
Пожовкли амурні записочки.
ЦяцЯнок слова, коми,
рисочки
ізслИзнули в мокрий шпориш.
Не чекаю.
Не виходиш.
Два тижні у серці мжичить :
"Не покличу... Не покличе..."