Коли будуть заквітчані ранки
Прокидатись з холодних ночей
Повернути б мені ті світанки
Ніжний погляд бездонних очей
Промайнуло життя мов хвилина
Понесла десь у даль течія
Проросла вже травою стежина
В тебе клопоти, діти, сім’я…
Як зустріну колись моя пташко
То впізнаю змарнілі уста
І спитати тебе буде важко
Чому стала тепер ти чужа
Та твої наче марево очі
Потонули в мені на віки
Ти приходиш до мене що ночі
В мої сни крізь міста і роки
Коли будуть в росі тихі ранки
Умиватись під шелест дібров
Повернути б мені ті світанки
Де не гасла у серці любов
Та минуло життя мов хвилина
Що понесло, то більше нема
Заросла вже до тебе стежина
А в душі залишилась зима<br>Білоус Ю.В
