Наздожену

Раніше я шукав самотність,
Бігав у ночі,
Під кожний камінець дивись,
Ця тендітна спрага,
Віяла довкола.
Але ніяк не міг піймать…
Скільки часу витратив,
Але не жалкував,
У кожній бачив можливість,
Побачити себе..
І бачив, розумів, але приймати я не міг,
Занадто важкий тягар це думати про себе.
А я тягнув,
І витягнув себе.
Знайшов.
Моя самотність поруч,
Я вперше її втримую руками,
Обіймаю,
Ніжно, міцно,
І ні за що не зламаю,
Впродовж всього життя,
Жити буде,
І я нарешті заживу.<br>Коткін Віталій