Спогади

Понавітрило спогадів поночі давніх,
Одігнавши до ночі сполохані сни.
Вітром тихих надій по затоплених плавнях
Ефімерними хвилями плещуть вони.
Ритми серця збиваючи, б'ються в істериці,
Тараторять, мов градом по даху століть.
А ти просто пішов…І сліди твоїх берців…
Й кожен крок десь у серці так сильно болить.
Тільки виживи! Мусиш! Тут чекають на тебе!
Ехом лине над світом переспів молитОв.
Скільки сплакано сліз! Скільки прошено в неба,
десЬ у хмарах заховано вічну любов.
Жеврій в серці повік непохитна надіє!
лИнь у небо, захмарене, птахом весни!
В наших сильних серцях є одна на всіх мрія:
повернИ їх додому, Господь, поверни!
Ми – народжені в вільній і сильній країні!
мИру й спокою, Господи, дай Україні!
<br>Юлія Посполіта Левченко