Закуталась в осінь душа, мов у шаль,
В тумани, що ніжно лягають на скроні.
Листки, наче спогади, падають вдаль,
А вітер співає в холодній долоні.
Плетуть павутину думки, мов вуаль,
Тонкі нитки спогадів і тіні надій.
Захмарює спокій, немов тихий жаль,
Що затягує у вир незді́йснених мрій.
Та тиша глибока, мов сонця краса,
Де кожен листок — це момент недосяжний.
А серце мовчить, і в думках все жива
Теплота літніх днів, що зникли назавжди.
Барвисті дерева, тумани, дощі —
Усе, наче спогад, що гріє й стискає.
Душа, мов у казці, шукає вночі
Тепло, що у серці ще тихо палає.
Закуталась в осінь душа — не спішить,
А шукає розради у ніжній весні.
Блукає між хмарами й тихо тремтить
Там, де з коханням стрічаюся сни.
10.10.2024
ID: 1023980
© Svetoviya<br>Svetoviya (Алла Савченко)
