Не вщухала гроза
в темноті, над селом,
Витанцьовував вітер із нею,
Наполохану ніч
із невиспаним сном
Відвів ранок рукою своєю.
Пахнув вітер дощем,
і трава, і полин,
Берег пахнув, осоки і зілля,
Почорнілий, старий,
похилений тин
І березове спутане гілля.
Танув мокрий пісок
під ногами, від хвиль,
Небо свіжістю дихало в воду,
Зрідка грім ще лунав,
за декілька миль,
Пили коні із тихого броду.
27.01.2025.
Ганна Зубко
