Навіть коли ти вихід не знаєш,
В сумнівах темних даремно блукаєш,
Серце своє ти послухай на мить —
Шлях віднайдеться, лиш треба іти.
Шепіт надії у лісі не стих,
Зорі не гаснуть у темряві цій.
Навіть коли у пітьмі ти один,
Світло проллється крізь холод з-за стін.
Не бійся впасти — вставай і іди,
Досвід загартує тебе назавжди.
Хочеться плакати — витри лице,
Світло у серці горить і веде.
Не у вогні і не в блиску зірок —
В слові підтримки, у дружбі глибок.
В тому, хто скаже: "Я поруч, не бійсь,
Разом здолаєм тривогу і біль".
Тож не зупиняйся, крізь морок іди,
Світло у темряві — промінь з біди.
Він не згасає, він поруч завжди,
Щоб ти дістався нової мети.
<br>Віка Федорич
