Згасає до пори життя,
і не одне, а так багато!
Як квіти в'януть коло хати,
і йдуть , і йдуть у небуття.
Згасає до пори життя,
і не одне, а так багато!
І плаче мама, плаче тато,
шепочуть тихо прокляття.
Згасає до пори життя,
І не одне, а так багато!
Їх пухом рідная земля
обніми, ніби немовля….<br>ЛАРИСА ЗАКІЄВА
