А що, якщо погана погода —
Це зіпсований настрій неба?
У нього з’явилася нагода
Сказати людям: "Не треба!..”
Його не чують, а воно гримить,
Його не чують, а воно горює.
І плаче гірко, і кричить,
Та все ніхто його не чує.
Затихло небо, й все довкола
Неначе знову стало тихо.
Відкрили люди свої вікна —
І розбудили спляче лихо.
Веселка перебила сльози,
І дощ замовк — навіки стих.
Пройшла зима, пройшли морози,
Й весна зробила перший вдих.
Хотіло вже все розквітати,
Та дощ не йшов, собі мовчав.
І соловей схотів мовчати,
А травень у доща благав,
Щоб той пролляв холодні сльози
На землю, сповнену жалю.
Пройшла зима, зійшли морози,
Й скінчились води кришталю.
Розтанув сніг, і сонце встало,
Й земля наллялася жарою.
Лиш тільки дощика бажала,
І плакала разом з бідою.
А дощ безслідно зник у небі,
І навіть хмар не залишив.
Він пригодився лиш в потребі,
Щоб хтось його сльозами жив.
<br>Аталіна Трісте
