Наше життя — це літак у польоті,
Несеться крізь час у своїй висоті.
Дивлюся на небо, воно чисте, блакитне
Та бува непогода у цій красоті.
Коли я на злітній, то маю надію,
А з мрією в серці душа ожива.
Пасажири в салоні мені наче рідні,
Я думаю зверху хтось творить дива.
Пілот за штурвалом – йому довіряєм.
Всі рішення тяжкі, нехай нас веде.
Його руки могутні нас виручають,
А інколи й шторм ламає усе.
Наше паливо це – віра у Бога.
Він часто нам світло запалює знов.
І, навіть, якщо десь мотор призупинить,
Життя то є шанс, це зліт і любов.
Приземлення буде, коли буде спокій.
А поки що маєм крутий ми підйом.
Кінцева зупинка – це рай безтурботний.
Це буде останній наш, аеродром!!! <br>Юрій Сіромашенко
