Соната місячної ночі

Соната місячної ночі
До неба простелила шлях…
Він заглядав у її очі,
В душі розрада, крильми змах…
Голубило проміння море,
Торкалося її плечей…
У всесвіті їх тільки двоє,
У світлі марева ночей…
Ногами босими пробігли
У вічність чарівливих снів…
Він обіймав її так ніжно
В майбутності чудесних днів…
І сміх дзвіночком ллється в пісню,
Сердець дзеркальний унісон…
В його очах кохання ніжне,
Вливається в душевний фон…
Весь Всесвіт, Місяць, Небо, Зорі
Пишалися на цілий світ!
На березі їх тільки двоє,
В обіймах вітру.., сердець цвіт…
ND💗<br>Надія Холод