Дощем будила ніч, світанок
У вікна сирістю дихнув,
Відкрив вже двері свої ґанок,
Вітрець тихесенько війнув.
Виляв хвостом пес,
вслід дивився,
Ревла корова із хліва,
Трава косилась, кіт крутився
Біля парного молока.
Горланив півень з тину, кури
Клювали похапцем зерно,
Відпочивали ми від школи,
Та не від праці, бо … село.
В постійній, звичній суматосі
Село все дихало, жило,
Я пам'ятаю те все досі,
І Слава Богу, що було!
18.07.2025.
Ганна Зубко
