НаціЯ

На зацофаній кудлоті
Шерстї дибкої тварини,
Кислим присмаком у ротї
Встряв реп'ях, голлям у шкіру.
Плїд пекучо-життєродний,
Невідчепний од зьвірини,
Поросте — та при нагодї
Уввійде корїннє в спину.
Зьвіру є чужа скорбота,
Зьвір — безжальний аскетизм,
Зьвір — чиясь палка робота,
Зьвір — свавільности девіз.
Вїн плекав свою істоту,
Що понищив пасажир,
Втім, не значить, що бридота,
Є чужий йому пустир.
Втім, не значить, що достоту
Він гулятиме по нїм;
Видре з себе сю сволоту,
Забрав життя, верне собі.<br>Михайло Нечипуренко