Землі незорені, втомлені
Маками вкрила війна.
Воїни зболені, зморені
Зостались на вічні літа.
Небо пронизане кулями,
Дерева повалені вніц.
А люде, втомлені думами,
Стоять, показують міць.
Легіт пронизаний вірою,
Розносить любов у серця.
То що є для цього мірою?
Втрати, сльози, життя?
Стоїть Україна! І вистоїть!
Гіркою ціною життів.
Кацапську мрозоту винищить.
Та і лунатиме спів.
Вкриється поле пшеницею,
Дерева пустять бруньки.
І поміж лісом і копицею
Душею замрієшся ти.
12.11.2025<br>Альона Макарова
