Куди ведуть властителі маститі –
Пустелями Мойсея в довгу путь,
Чи так осатанівши в ненаситі,
Титаником на айсберг сліпо пруть?
Куди нас заведуть їхні пороки –
Потворної уяви про життя,
Пройдисвіти корисливі, жорстокі,
Без сорому, сумлінь та співчуття?!
Прислужують мамоні самозвані,
І в право возвеличили крадіж,
Занурившись від світу у нірвані,
Господу кинувши в вогні навстіж.
Коли прозріє паства від дурману,
Солодкого єлею нудоти,
Задуху скине із грудей приспану,
Не дасть кліщам на тілі зарости?<br>А. Попик
