Купила гель для тіла зі смаком черешні —
О тої, що росла в саду…
Мої сади залишилися в склепі,
тепер в пустелі я нові саджу.
І кожен раз, коли вдихаю вишні, —
на тілі залишаються від хімії сліди.
А моя справжня вишня дивиться на стелі,
бо моє місто захопили чужаки.
А ще той гель нагадує про Київ,
про «П'яну вишню», що пекла нутро.
Тепер приймання душу — наче двері,
де із водою й гелем згадую тепло.
Часи стирають віковічні скелі,
та пам'ять не стирається з душі.
Я мрію знов побачити ті двері —
і ті часи, коли втечуть вужі.<br>Катерина
