Худа фігура виринає,
З ясних, цнотливих снів.
Бліда, холодна дівчина,
Із сірих світочів – вогнів.
Осквернена, заплакана вона,
Ласки не осягала, скитиня.
Неначе знівечене цуценя,
Крижаними степами горіла.
Вскликати мертву постать –
Не дано у бутті мені,
Хоч у сні пригорнути зміг,
Безпорадню подобу навесні.<br>Едвард Ессен
