— Розвій, вітре, всі думи, печалі,
Розшукай мій загублений сміх.
І той кинувся поспіхом в далі,
Між дерев, між безліч доріг.
Шелестіли берези, тополі,
Не з'являвся загублений сміх,
Все хотілось спитати у долі,
Чому так, за який такий гріх?
11.01.2026.
Ганна Зубко
