Сусід завидющий дивився крізь тин,
що виліз у князі з багна і лайна.
і преться в лаптях крізь яскравий люпин,
щоб нас визволяти, сволота п’яна.
У драних лаптях, в душегрійці брудній,
ганебний нащадок огидних примар,
і рабську свідомість він тягне в сумі,
насаджує велич свою, як товар.
Сплюндрована нива святої землі,
поламані долі, мов гілля сухе,
знівечені прагнення й мрії світлі,
Лиш згаслого сонця відлуння глухе.
Дитинство застрягло в підвалах темних,
Де замість казок —лише гуркіт війни.
Спаплюжене щастя у шрамах лихих.
Розор, де пройшлися потвор табуни!
І все — за наказом валізного гнома,
Гнилого непотріба зливних канав,
холери кремлІвської, людства саркоми,
Поріддя диявола,
щоб він сконав!<br>Sergant
