Алла кров стікає по скатертині, вона перемішалася з сльозами і ''мортині'' запах табаку проївся у стіни, сирого й старого під'їзду, можливо, ти перестанеш душу їсти? Не моя вина за звички, ''горе-ніж в руці'', вже як традиція.
Білі шрами-це як прикраса, нагадування, що не все й не одразу дається в житті, це як записувати почуття, но на руці. Ніж-це ручка. Рука-тканина. Ну давай! Твори! Скотина… Як катати на гойдалці почуттів то одразу ти! А зараз чому ні? Страшно? Ах страшно йому! Мене вже не лякає, ні запах табаку, ні кров на скатертині, ні ти скотина, не страшно вже давно. Давно мені вже всеодно.
Тільки кров прибрати треба, скатертину потім стірати..
#амбасадорсарказму
#вірш<br>Малий писака
