Життя розділилось на «до» і на «після»,
В квартирі гармидер, розкидані речі.
На стінах — відбитки: долоні та їжа,
Фломастер на стелі — автограф малечі.
Крізь втомлені очі ти дивишся п’яно,
Шукаючи в хаосі світлу причину.
І раптом згадаєш: це все — не погано.
Ти просто у світ привела… людину.
