Наше життя, як шахматне поле,
На якім мов фігури ми стоїмо,
Кожна клітина це нове біополе,
Хід у перед, куди всі ми йдемо.
Я той пішак, що ти не помічаєш,
І заради я тебе усе поле пройду,
Ти королева, і зі мною лиш граєш,
Але, до твого сердечка вхід я знайду.
Скрізь чорні і білі клітини я рвуся,
Бо серце в коханні палає вогнем,
І з трофеєм до тебе я повернуся,
До тебе кохана хід зроблю конем.
Вже жодна фігура мене не зупинить,
За тебе життя я віддам без проблем,
Пішак твоє серце ніжно відчинить,
І стане для тебе новим королем.
<br>Ігор Лівак
