Гуляю пустими площами,
Хоч там є багато людей,
За вікнами вбитими трощами
Ховається безліч тіней.
Гуляю пустими площами,
Колись таких любих місць
Там спогади… спогади… спогади…
І тисячі рідних обличь.
Їх очі виблискують зорями…
Це душі величних людей,
Гуляють зі мною площами,
Немеркнучих, вічних ідей.
За вікнами вщент спорожнілими
Ховається безліч тіней,
Живими мерцями наповнені,
Закуті в сто тисяч клітей…
Між ними велика несхожість…
Це два протилежні світи —
Живі, що давно вже мертві
І мертві, що Вічно живі…
За вікнами зовсім змарнілими
Ховається безліч тіней
У спадок лишивши спогади…
Невтілених в дію ідей…
<br>Анна Кондель
