Природа рветься. Крізь льоди і час
Вона ламає вистиглу облогу.
Пташиний хор — як весняний фугас —
Простелює у небо нам дорогу.
І сонце — мов наточений бурштин —
Пронизує гілок прозоре скло.
Стікає сніг із вицвілих картин,
Вливаючи у вени нам тепло.
Земля пульсує. В синьому вогні
Фіалка проростає крізь каміння.
І серце б’ється в унісон весні,
Бо в кожнім вдиху — світло і спасіння!
