Так легко нам любити рідні очі,
Так просто нам любити когось вище,
Так невагомо нам таємно полюбити,
І не торкнутись їхніх рук.
Так тяжко нам любити наші тіні,
Так страшно нам любити й не згоріти,
У тих невтихомирених ночах.
І бачити себе щодня відлуння,
У гучно сказаних словах.<br>Лія Ланер
