Я вдивляюсь в твої лагідні очі,
Що ти бачиш крізь них, розкажи?
Казку світлої білої ночі,
Чи дитинства дзвінкі віражі?
Може, бачиш дарунки лісу?
Може, квітку, що в полі росте.
Як твої, ще дитячі очі
Світ сприймають — це диво святе.
Який він у тобі — кольоровий?
Що цікавого в ньому знайшов?
Як співають пташки у діброві,
Як зайчисько до мами прийшов.
Ми з тобою візьмемось за руки,
Мене в казку свою відведи,
Я не був там так довго, де звуки
Спонукають до світлої мети.
Відведи мене в світ, де є радість,
Де з турбот, тільки ігри смішні.
Я відчути хочу безпорадність,
У веселій дрібній метушні.
Зазирну в твої лагідні очі,
Не надовго твій світ відберу.
Я не був там так довго і мрію,
Що з тобою туди забреду.
<br>Віктор-Севила
