Два роки минуло — і ніщо не забути,
Два роки цей жах перед очима стоїть.
Тому вже два роки, як вода з бідою
Шматок життя забрала з собою
У чорну прірву… а все досі болить.
Гуло, ламало, трощило долі,
Змивала з собою життя і красу.
Біда сміялась, біда ревіла,
Та з ненажерливості п’яніла,
Зі смертю гуляла донесхочу.
Сморід і стогін літали усюди,
Зойки, крики — все в чорне пішло.
І герої поруч, і розгублені очі,
І жахи ночі, все принесло…
Принесла з собою, вода з бідою,
З великою бідою, з великою водою.
…
Два роки і ніщо не забути.
Два роки перед очима стоїть.
А як забути? Коли так болить.
06.06.2025
<br>Віктор-Севила
