Земля здригається, кричить,
На шмаття рветься,
Ти вся забруднена в крові,
І серце крається
В грудях твоїх…
Кричить від болю:
Ще один воїн відійшов у чисте поле.
Сльозу тамуєш ти в очах,
А вона ллється.
Ти крик стискаєш у грудях,
А відчай рветься.
Сестра у полі, в бліндажі, у лазареті,
Ти — милосердя, на межі життя і смерті.
І хто б не був перед тобою —
Вони всі діти.
В твоїх очах вони шукають право жити.
І дотик рук твоїх, і теплий погляд
Тамують біль, дають надію…
І засинає воїн твій у світлій мрії.
А сльози ллються по щоках,
І серце рветься.
Чи буде радість на руках,
Чи біль озветься?
Сестра у полі, в бліндажі, у лазареті.
Ти — милосердя сестра, життя і смерті.
03.09.2025
<br>Віктор-Севіла
