І знов, і знов ти в розпачі, і в горі.
Горить свята земля,
Козацький степ горить.
Твої будівлі заволокло все чорним димом,
Курить, курить, все навколо горить.
Здригається земля і стогнуть старі верби,
Стирчать крокви́, немов сухі кістки,
І вікна плачуть в чорній самоті,
Незрячим зором…
Все чорним попелом накрило, мов Помпеї,
По згарищах гуляють вітер та щури,
І де-не-де собака з розпачу завиє —
Вона не знає, куди поділись хазяї.
16.09.2025 Війна
<br>Віктор-Севіла
