Мамо

Я так за тобою, матусю, сумую,
Так хочу бути поруч, відчути тепло,
Твій сміх рідний серцем я досі чую,
Твоє тепло рук, твій дім і голос
Твої страви і чаї , і всі накази
Я згадую і дітям розповідаю
Яка мудра і гарна у мене мамо
Але нас розділила клята війна…
Я хочу онуків до тебе привести,
Хвалитись малечею, просто сидіти,
Розмови про все на світі вести,
І малечі про мене розповісти
Яким я був?Нагадай! І про сестру не забувай!
А ще я дядечко у Вас, мій старший брат…
Заночувати б із дітьми у тебе,
Прокинутись вранці, пити каву разом,
Гуляти під вільним і мирним небом,
Дихати спокоєм, а не страхом.
Мамо, ти далеко… Мамо, там небезпека…
Там війна, кордони і темна стіна.
Відстань між нами така нелегка,
І зв’язок обірвала проклята війна.
Екран мовчить — ні Телеграму, ні Ватсапу,
На серці тривога: "Мамо, як ти там?!"
Крізь болісну довгу розлуки етапу
Я подумки руки твої обіймаю
У ві сні твій сміх лунає
Кожен ранок я дзвоню, намагаюсь…
В нікуди, і сльози до очей підступають
І тільки малеча мене тут тримає
Обійму , заплачу і нагадаю,
Що там, за обрієм
Бабуся теж плаче і на нас чекає…<br>Іван Геннадійович Юрченко