Моя Іль, моя біль сягає в далечінь
твої вуста говорили мені "буде пора"
Але почув я тільки "давай пока"
Я віддалився, я забув,
почав жити, смак відчув.
Але Іль – з'явилась увісні,
Тепер закінчились мої спокійні дні.
Навіщо тягнеш за собою,
нагадуєш і звеш мою ти долю.
Я не просив, я не бажав,
Я втік і захищав себе,
Любив, жадав, хотів, та не тебе,
Та ти не залишаєш все мене.<br>Лита
