Я пам’ятаю, мамо, все, як ти учила,
Коли ще був малим, не знав про бурі й грім.
Ти в мої крила віру і любов вложила,
Щоб я людиною лишався в світі цім.
Ти говорила: «Будь, синку, розумним, добрим»,
І я крізь роки цей урок святий проніс.
Хоч доля іноді ставала надто горда,
Я не згинався від ударів чи від сліз.
Ти вчила дбати про сім’ю, дітей любити —
Це мій фундамент, мій надійний, тихий порт.
Заради них я вчуся в цьому світі жити,
Навіть коли навколо дим і смерті хорт.
«Бережись лихих людей» — казала ти ласкаво,
І я навчився бачить фальш крізь грим і маски.
Хто за спиною сіє зло, а хто — за справу,
Хто прагне правди, а хто — владної розв'язки.
Я знаю, мамо, що думками ти усюди,
Де б не стелився мій нелегкий шлях.
Твоя молитва — то мій панцир проти бруду,
Що зігріває в найхолодніших степах.
Я повернуся в те гніздо, де пахне літом,
Де мамине тепло чекає біля вікон.
Я буду кращим сином у цілому світі,
Бо твій урок в моїй душі — назавжди, віком.
Не бійся, мамо, я тримаю стрій і слово,
Бо корінь мій — у твоїй ласці і добрі.
Все, що ти дала — це моя міцна основа,
Моє безсмертне світло у нічній порі.
