ДОДАТИ ВІРШ
АБО
Опублікувати книгу

  Воєнні    Зникають…

Зникають…

Зникають.., зникають.., зникають вони,
Усі, хто був поруч в усі мирні дні,
Зникають у часі знайомі та друзі,
І просто у безвість зникають вони.
Хто промайнув у твоєму житті,
Кого випадково зустрів на путі,
Хто правий був, а хто винуватий,
Хто мирним був, а хто був солдатом.
Війна забирає, немає кінця,
Вона не розгледить твого лиця,
Їй все одно, лиш був би потік
Душ людських у ненаситний лотік.
Приходить, приходить тупий біль,
І кожен виконує свою тут ціль.
Кожному ношу свою нести,
Хтось зникає, а комусь ще іти.
І біль застигає в твоїх очах,
Сльоза гасить свічку і кров на губах,
Від звістки страшної не втекти,
Нерви в кулак і крик у душі.
Зникають.., зникають.., зникають вони,
Ми далі йдемо крізь сірі ці дні…
11.12.2025 Війна

🎧 Слухати аудіоверсію вірша (AI)
(Рекомендуємо тестувати різні варіанти для кращого ефекту)
Поділитись

Залишити відповідь

Ваша e-mail адреса не оприлюднюватиметься. Обов’язкові поля позначені *

[contact-form-7 id="87" title="Formularz 1"]
[contact-form-7 id="87" title="Formularz 1"]