Крізь німу завісу, крізь вогонь і дим,
Опіки на серці — розчерком рудим.
Ідемо наосліп крізь вибухів слід,
Але ми рятуєм кулями — наш світ.
Хай зриває дах нам цей шалений шквал.
Ми виходим разом на важкий фінал.
Під ногами знову кришиться земля.
Там палають долі, небо і поля.
Там, де була пустка — виросла стіна.
Обірветься крик і спалахне струна,
Але ми пробились крізь запеклий сум.
Прошиває шкіру електричний струм.
Подивись у вічі — там немає сліз.
Ідемо крізь пекло і замерзлий ліс.
Тільки дика сила і свята мета —
Щоб заграли світлом спалені вуста.
18 травня 2026 р.
