Ремигає вечір денну втому
і чорніє нічкою ушир.
Світ напився болю до оскоми,
мов його навиворіт хтось зшив.
Тут усе змінилося місцями:
сенси, ролі, цінності, права…
Та і ми — давно вже не ті са́мі,
хоч іще не вийшли із хліва…
<br>Ірина Білінська
