Всесвіт повен світла та екзотики.
Тут усе – незвичне і чудне.
Бавляться квача вербові котики,
виглядають сонце між планет.
Дивляться на нас очима світлими,
туляться до теплої руки,
так, немов запитуючи:
Звідки ми?
Хто є ми – рослини, чи зірки?
Вгадують в очах жадану відповідь.
Не лякайтесь, котики, людей –
ми тутешні,
правда, трохи вітряні…
Ех, який чудний весняний день!
<br>Ірина Білінська
