Закляк в повітрі гострий, мертвий звук,
Собаки виють в цю лиху годину,
І серце рветься в друзки — дикий стук.
Від страху в роті — гіркота полину.
Тремтять у вікнах злякані шибки,
Немов від подиху страшної сили,
Безмовні тіні бродять навкруги.
Повітря б'ється й виє скаженіло.
Кромсає спокій, ріже на шматки,
У небі місяць блідне від тривоги.
Стискає простір тишу в кулаки,
Світ догори здіймає всі дороги.
Звук рве цю ніч, немов удар бича,
Руйнуючи життя та інші плани.
Та десь крізь морок жевріє свіча —
Світанок прийде попри біль і рани.
20 травня 2026 р.
