Як же добре — є вікна, квартира!
Світла пам'ять тим, хто їх створив!
Давши вихід у світ, в його ди́ва,
Хай не всі, хай частинки із див.
Крізь вікно полюбуюся небом,
Порахую хмари́ і спущу́сь,
Погляд кинути в сад іще треба,
У привабливу власність чиюсь.
То на стежці він, то край дороги,
Поміж ті́ней і поміж трав,
Притомився, як тії ноги,
Поки втіху очам шукав.
Вко́тре він то вниз, то угору,
За птаха́ми між вітру летить,
Та між стін повертається знову,
Де беззвучно годинник спішить
Як же добре — є вікна, квартира!
Світла пам'ять тим, хто їх створив!
У вікно вже гроза говорила,
Дощ стара́нно шибки́ його мив.
23.05.2026.
Ганна Зубко
