Сірі будні вздовж життя,
Заполонили геть всю долю,
Страждання, розпач, до виття,
Лиш відчуваю я до болю!
Темрява життя накрила,
Плаче дощ із гірких сліз,
І блискавка немов ті вила
Прошила долю всю наскрізь.
Шлях розірваний на частки,
Немов уламки з задзеркалля,
В ту мить як вилізу із пастки,
І знов паду у те ж провалля.
Й роками все це божевілля,
Скрізь терени йти я мушу,
Хоч підказав би хтось те зілля,
Щоб заспокоювало б душу!
В тяжкий час, я на одинці,
Лице руками закриваю,
І все життя як на картинці
По іншому все уявляю.
Я бачу промінь, що здалека,
Освітив мій тяжкий шлях,
І зникла зразу небезпека,
Й світ засяяв в кольорах.
Всі що були чорні хмари,
З неба зникли в одну мить,
Зникли сум і різні чвари,
Й добро у всесвіті вершить.
І по життю мов по алеї,
Я до мети сміливо йду,
І як в майбутньому ідеї,
Всі до кінця я доведу.
Я надіюсь, що в цей світ,
З уяви промінь теж засяє,
І той здійсниться заповіт,
Де щастя і мир усіх з’єднає!
© Ігор Лівак<br>Ігор Лівак
