Я-жива

у ці дні, у безмежному мороці,
де душа загубившись у власних страхах,
я не маю бажання віддатись покорності,
я лиш птах, вільний вітер в безкраїх лісах.
я голос відчаю втрачений в полості,
я надія, що жевріє в руках,
я молитва промовлена в гордості,
я забутий на рингу єдиний солдат.
я єдина сльоза, що котилась від відчаю,
я потрачена в хтивості остання копійка,
я піщинка у морії безмірності,
я пелюстка уже відквітнувшої квітки,
я останнє слово прощання,
я останній цілунок першого кохання.
я маяк, що світить у темряві,
я останнє промінячко сонця,
я безмірне і щире відвертосте,
я – жива, і у цьому я горда і вольна!
<br>Інна Торак