Кохання і сім'я… Все просто в Ісламі,
Де кожен має роль, що визначена Нами,
Все розписав Творець — бери і відтворюй,
Закони ці святі у серці закарбуй,
Нічого кращого у світі не знайти
І краще вигадати не зможеш ніколи ти.
Нафс. О цей нафс, що зв'язаний із нами,
Він у вогні палав задовго перед нами,
Та перед Богом так і не схилився
У власній гордості й пихатості лишився.
Чи не тому ми губимо розмову,
Чи не тому згасає щире слово?
Не хочемо ми вірити та слухать,
Істина серце наше не зворушить.
А замість миру — суперечки, чвари
Що душі застилають, наче хмари..
Бо нафс шепоче: *"Ти — понад усе"*
І нас у прірву егоїзму несе.
Він бачить ворога у кожному навколо
І розриває це сімейне, тепле коло
Та вихід є — упокорити гординю,
Вернути спокій у свою святиню.
Лиш через віру, крізь терпіння й спогад
Ми подолаємо цей внутрішній опір
І там, де нафс хотів посіяти руїну
Творець дарує кохання і родину
