Жив-був маленький і розумний
Та дуже шумний, балакучий.
Він до горщика був не готовий,
Ім'я своє ще не вивчав
Він тільки їв, активно їв та спав.
Але коли сонечко вставало,
Малеча дім весь підіймала,
Хоч слів дорослих ще не знав,
Проте як радісно лепетав!
Він будував високі вежі,
Ламав стільці, рушив пожежі (уявні)
Малював на стінах залюбки,
Хоч обіцяв: «Більш не буде!..»
Але минає три хвилини —
І знов шедевр серед стіни!
І хоч на горщик — ні ногою,
Зате тримався він героєм.
Я ніжно-ніжно посміхаюся,
Коли ця квіточка прокидається,
Бо знаю: прийде всьому час,
І підросте розумник наш.
А поки — іграшки, машинки,
Смішні, замурзані хвилинки,
І солодкі-солодкі сни,
Аж до наступної доби!
Ну нащо горщик?
Коли навкруги стільки пригод:
Трактором з пульта управляти
Стіни малювати, з братом грати.
Він краще вивчить, як машинка
Малює кола по квартирі.
А як я прийду з роботи,
Синок забуде про турботи,
Впаде на груди, защебече,
І стане теплим-теплим вечір.
Нехай не знає ще ім'я,
Його кохаю всім серцем я
Бо він — найкращий мій скарб,
Життя мого яскравий фарб.
