Безодня

У душі моїй печаль,
Та й прийшла вона нізвідки,
Огорнула, мов кришталь,
І чекала зовсім трішки.

І вбирала в себе все —
Кожне слово, кожний погляд,
Та не знала лиш одне:
В ній немає меж — безодня.
<br>Марія