Холодний дотик вже відчула,
Не личить літу та пусте,
До його свіжості пірнула,
Де зелень з швидкістю росте.
Похмурі дні, то дощ, то буря,
Не стало сонця вже в вікні,
Та… було́ би стільки то́го горя,
Все ж краще, ніж спекотні дні.
Осіння до снаги погода,
Ні холодів, ні спеки там,
І до душі її природа,
І є увага тим дощам.
Осіннім днем якби́ бродити,
Під сонцем, в хмурості дощу,
Нову мелодію творити,
Або ж піддатися віршу́.
02.06.2026.
Ганна Зубко
