ДОДАТИ ВІРШ
АБО
Опублікувати книгу

  Про життя    ЗАГЛЯНЕ ПРОМІНЬ

ЗАГЛЯНЕ ПРОМІНЬ

Трава в покосах знов лежить,
Нехай би зеленіла,
Душа поранена болить,
Замкнулась, посмутніла.

І так по колу з дня на день,
Ніщо не розважає,
Сум павутину все плете
І біль не відпускає.

Загляне промінь, збадьори́ть,
Й минеться все відразу,
І погляд в посмішці злетить,
Забувши про образу.

30.05.2026.
Ганна Зубко

Автор: Ганна Зубко
🎧 Слухати аудіоверсію вірша (AI)
(Рекомендуємо тестувати різні варіанти для кращого ефекту)
Поділитись

Залишити відповідь

Ваша e-mail адреса не оприлюднюватиметься. Обов’язкові поля позначені *

[contact-form-7 id="87" title="Formularz 1"]
[contact-form-7 id="87" title="Formularz 1"]