Смерть

так дивно.
Сьогодні дзвони звучать гучніше ніж завжди
Все сильніше і гучніше вони дзвиніли, сповіщаючи про наш кінець.
Жадібно ковтала я повітря в спробах надихатися ще.
Струни інструментів
дзвінкіше і дзвінкіше
бриніли, сповіщаючи це, не даючи і фори часу нам.
Симфонія смерті дихала, пекла, боліла в саму спину, ввідавало ехо жалю, я не в змозі спинити жалюгідну, злу, навіженну смерть з косою, яка без жалю жне кого захоче.
Почекай іще секунду, дай втиснути останній момент, це зовсім не логічний кінець.
Постійте дзвони, жалюгідні звуки скрипки і симфонію спиніть!
Дзвони, скрипки, зтихло?
повернувши лице за спину, невже це не все?
Ще встигнемо ми до танцю смерті обійнятися, та повернувшись я в надії, неспинно кіпʼятком пролилася на мене біль
там виявився лише твій надгрібок?<br>Злата