Втрачаєм те, що втратили давно вже,
І серце пропускає раптом мить.
Пізнали те, чого й не знали б, мабуть,
Якби цей ворог не прийшов нас вбить.
Уже в руїнах все навколо спить,
І погляду ніде вже зачепитись.
А небо кожен день від бомб вищить,
Снаряди, дрони — нині наші птиці.
І в соцмережах, наче у кіно,
Ти раптом рідну вулицю побачиш,
І розумієш: як би не було,
росію цю ти серцем не пробачиш.
І знову пропустив ти той удар,
Який у грудях став тепер немилим.
Уже немає чому вмирати там,
Усе зруйноване, усе покрилось пилом.
Свій рідний дім з польоту не впізнать —
Тут все живе у землю вбито й стерто.
І я стомився заново втрачать
Те, що давно вже вщент розбито.
Але під час наступного прильоту
В грудях затихне серця стук.
І є лише два наслідки двобою:
Або вони, або ми будем тут.
22.05.2026
