Навіщо слова? Навіщо розуміти?
Коли простіше розвернутись і піти
Навіщо серце болем знов палити
Якщо на все так легко очі закрити.
Усі навколо бачать лиш себе
І кожен любить тільки власне «Я»
Шукає вигоду, що далі поведе
Щоб затишно жила лише душа своя.
Я не збираюсь щось там будувати
Я хочу зразу все готове віднайти
Щоб у комфорті жити й панувати
І під підбором міцно чоловіка гнути.
Ідуть роки… Мій — підкаблучник
А повз проходять мачо, аж горить
Ось їм би дати… Хоч один, як лучник
Поцілив би в мій спокій за цю мить.
Чому ж мій знову скиглить та мовчить
Чому в очах немає того блиску
Мене ця м'якість бісить і ярить
Він наче тінь, а не подоба чоловіку.
Піду шукати дикого вогню
Бо набридла ця домашня тиша
Я свій комфорт на пристрасть обміняю,
А підкаблучник хай сидить, як миша.
Це не вона погана, і не він —
Обоє впали в ілюзорний світ,
Це нав'язаний життєвий ритм
Диктує нам свій хибний заповіт.
Бо Бога в серці і в душі немає,
Згубилось розуміння цінності своєї,
І цінності сім'ї, яку ніхто не береже,
На перехресті пристрастей своїх.
Коли в серцях лиш порожнеча,
Ми губимо себе в гріхах,
Щоб тільки гордість не скорилась,
І замерзає каяття на устах.
Немає розуміння вищих прав,
І святості, що шлюб єднати має.
Хтось просто чистоти не відшукав,
Бо лиш гординю сліпо величає.
Забули ми, що треба жити так,
Щоб душі від гріха врятувати,
Щоб не накликати на дім біди,
І Господа у небі більше не гнівити.
